“Травлення у шлунку”

Із стравоходу їжа у вигляді харчової грудки потрапляє у шлунок. 

Яка будова шлунка?

Шлунок- це найрозширеніша частина травного каналу. Він розміщується під діафрагмою з лівого боку і має вигляд вигнутого мішка, в якому розрізняють купол і тіло шлунка (Рис.1)

Складається з трьох оболонок: внутрішньої – слизової, середньої – м’язової, зовнішньої – сполучнотканинної.У слизовій оболонці розташовані залози, які виробляють слиз, що захищає шлунок від дії ферментів і хлоридної кислоти (секреторна та захисна функції). М’язова оболонка виконує рухову функцію: перемішування та пересування їжі. У сполучнотканинній оболонці містяться судини, нервові волокна, завдяки чому орган живиться і реагує на зміни внутрішнього середовища. (Рис. 2)

У дорослої людини в нормі шлунок може вмістити близько 3 л їжі. Але якщо людина звикла споживати велику кількість їжі та рідини, об’єм шлунка може збільшуватися до 5 л.

Як відбувається травлення у шлунку?

Коли харчова грудка потрапляє до шлунка, його м’язи скорочуються. Шлунок починає виконувати коливальні рухи, завдяки яким його вміст перемішується. У цей момент на їжу продовжують діяти ферменти слини і починає діяти шлунковий сік. Так вона зазнає подальшої хімічної обробки. (Рис. 3)

Шлунковий сік – це прозора рідина, що має кислу реакцію і містить муцин (слиз), ферменти (пепсин, ліпазу) й хлоридну кислоту. За добу в людини виділяється 1,5-2 л шлункового соку.

Хлоридна кислота активує ферменти шлункового соку, зумовлює часткове руйнування структури білків та їхнє набрякання, що сприяє кращому перетравленню (розщепленню); стимулює рухову діяльність шлунка; вбиває хвороботворні бактерії, які потрапили з їжею, припиняє гнильні процеси. Підвищена, так само як і знижена, кислотність порушує травлення в шлунку, призводить до низки хвороб. Фермент пепсин сприяє розщепленню молекул складних білків на прості, а фермент ліпаза розщеплює емульговані жири .

Як регулюється шлункове соковиділення?

Виділення шлункового соку регулюється нервовою системою і гуморально.

Нервова регуляція полягає в безумовнорефлекторному та умовнорефлекторному соковиділенні.

Безумовнорефлекторне соковиділення виникає, коли харчова грудка, що потрапляє до шлунка, діє як безумовний подразник, збуджує рецептори його стінок і спричинює вироблення шлункового соку, центр якого міститься у довгастому мозку.

Умовнорефлекторне соковиділення виникає за певних умов. Людині притаманна безліч умовних подразників шлункової секреції: запах їжі, її вигляд, красиве оформлення страв, приваблива сервіровка столу збуджують усі чутливі рецептори: нюхові, зорові. У головному мозку людини є центри голоду і насичення. Коли в крові зменшується концентрація глюкози, сигнали надходять до центру голоду і виникає відчуття голоду. (Рис.5 ,а)

Гуморальна регуляція. Виділення шлункового соку регулюють й біологічно активні речовини (гастрин, серотонін тощо), які виробляються залозами шлунка. Вони, всмоктуючись у кров, посилюють або послаблюють роботу шлункових залоз безпосередньо чи опосередковано. (Рис.5 ,б)

Для закріплення теорії пропоную переглянути відео на тему “Травлення у шлунку”.

Підготувала студентка 4 курсу Вовк Олена за матеріалами відкритих джерел.